Характеристика та особливості застосування простих калійних добрив

Сильвініт nKCl+mNaCl. Містить 12–18 % К2О та 35–40 % Na2O. Домішка хлористого натрію в сильвініті становить 75–80 %. За стандартом солікамський сильвініт повинен містити 15 % К2О. Отримують шляхом механічного подрібнення сильвінітової калійної агроруди. Це крупнокристалічна речовина з кристалами білого, оранжевого, бурого, а іноді синюватого кольору. Має задовільні фізичні властивості. При тривалому зберіганні сильно злежується. Недоліком цього добрива є підвищений вміст хлору. Тому сильвініт необхідно вносити восени для вимивання хлору, не поглинутого ґрунтом. Через наявність натрію це добриво краще використовувати на луках і пасовищах, а також під кормовий та цукровий буряк, виходячи з їхніх біологічних особливостей. Через малий вміст поживної речовини сильвініт транспортувати на великі відстані економічно невигідно.

Каїніт KCl∙MgSO4·3H2O, являє собою розмелену каїніто-лангбейнітову руду. Як супутні сполуки каїніт містить NaCl, CaSO4 та MgSO4. Поживної речовини це добриво містить лише 8–10 %, хлору близько 40 і MgO – близько 8 %. Це крупнокристалічна речовина сірого, білого або оранжевого кольору. Не злежується, перевозиться навалом. Недолік каїніту той самий, що й у сильвініту – підвищений вміст хлору. Вносити його слід під обробіток ґрунту">основний обробіток ґрунту, щоб створити сприятливі умови для вимивання іонів хлору.

Полігаліт K2SO4·MgSO4·2CaSO4·2H2O. Містить 12–15 % K2O. Це безхлорне калійне добриво, цінність якого підвищується завдяки наявності магнію, сірки та мікроелементів. Полігаліт має гарні фізичні властивості, не злежується. Високоефективний при удобренні картоплі, льону, зернових культур. Вноситься восени.

Шеніт K2SO4·MgSO4·6Н2О; містить 20–23 % К2О.

Лангбейніт K2SO4·2MgSO4; містить 22,7 % К2O. За дією та властивостями це добриво подібне до полігаліту.

Калімаг (калійно-магнезіальний концентрат) K2SO4·2MgSO4. Містить 17,5–19,5 % K2O та 24–26 % MgO. Виробляють з лангбейніту після видалення вилуговуванням з нього NaCl. Калімаг має гарні фізичні властивості: негігроскопічний, не злежується. На Солікамському магнієвому заводі при переробці карналіту освоєно виробництво калімагу хлористого гранульованого із вмістом 45–65 % КС1 та 4,5–15,0 % MgCl2. Це гарне добриво для картоплі, льону, конюшини та інших магнієлюбних культур, особливо при вирощуванні на бідних на калій та магній піщаних і супіщаних ґрунтах.

Калімагнезія K2SO4·MgSO4·6H2O. Отримується з каїніто-лангбейнітової руди. Містить 29 % К2O, 9 % MgO, не більше 25 % Cl і до 5 % вологи. Таким чином, у калімагнезії на одиницю калію припадає приблизно в 2 рази менше хлору, ніж у хлористому калії. Має гарні фізичні властивості, негігроскопічна, не злежується. Отримують калімагнезію при зневодненні шеніту. Цінне добриво під культури, чутливі до хлору (картопля, овочі, плодові, гречка, льон) на ґрунтах легкого гранулометричного складу, бідних на магній. Можна застосовувати на всіх ґрунтах під усі культури різними способами внесення.

Пічна зола — місцеве калійно-фосфорно-вапняне добриво. Калій міститься в золі у вигляді карбонату (К2СО3). Кількість К2O в золі коливається залежно від джерела палива (табл. 63; Анспок П.І., Штіканс Ю.А., Візла Р.Р., 1981).

Пічна зола – найкраща форма калію для культур, чутливих до хлору. Її необхідно зберігати в сухому приміщенні, оскільки вода вилуговує з неї калій та інші поживні речовини і удобрювальна цінність знижується.

Вона може застосовуватися на всіх ґрунтах і під усі культури:

• картопля;
• овочеві;
• конюшина;
• багаторічні трави.

Як добриво, що містить вапно, найбільш ефективна на кислих ґрунтах, особливо на бідних на калій піщаних, супіщаних і торфовищах.

Таблиця 63 – Склад золи різних видів палива, % Зола K2O P2O5 СаО

 Соломи: пшеничної                            13.6       6.4      5,9
          житньої                              16.2       4,7      8,5
          рисової*                            18,1       5,1      7,3
          гречаної                           35.3       2,5     18,5
 Стебел соняшнику                        36,3       2,5     18.5
 Дров: березових                              13,8       7.1     36,3
       соснових                                6,9       2,0     31,8
       ялинових                                3,2       2,4     25,3
       вербових                                  4,6       2.1     43,5
 Гною, кізяку                                1,0       5,0      9,0
 Торфу: низинного                              1,0       1,2     20,0
         верхового                             0,3       0,5      3,0
 Кам'яного вугілля: у чистому вигляді               0,1–0,4   0,1–0,4     –
                 разом із дровами              1,0       2,0       –
 *
     доповнено А.Х. Шеудженом

Золу можна вносити як основне добриво з осені під оранку або навесні під культивацію зябу, а також у вигляді підживлення під просапні (або при міжрядних обробітках), озимі культури та багаторічні бобові трави (поверхнево, рано навесні).

Норма золи залежить від вмісту в ній калію та фосфору. Золу від спалювання соломи і дров зазвичай рекомендується вносити в нормі 0,5–1,5 т/га під оранку або культивацію.

Цементний пил – відхід цементних заводів; містить 10–15 % К2О. Калій міститься у цементному пилу у вигляді карбонату, гідрокарбонату, сульфату та силікатів. Співвідношення між солями залежить від складу сировини та технології виробництва.

Цементний пил: безхлорне джерело калію для кислих ґрунтів

Цементний пил можна використовувати як ефективне калійне добриво. Калійні солі в ньому повністю розчинні у воді та легко доступні для кореневої системи рослин. Оскільки цей відхід виробництва не містить хлору, його застосовують для живлення культур, чутливих до хлору.

Добриво має лужну реакцію, тому найкраще вносити його на кислих дерново-підзолистих ґрунтах. Окрім калію, із цементним пилом у ґрунт надходить цілий комплекс супутніх речовин.