Система внесення добрив у польових сівозмінах Краснодарського краю

Основи систем удобрення в Краснодарському краї розроблені А.І. Симакіним. У системах удобрення в польових сівозмінах (табл. 184–186; Система землеробства у Краснодарському краї на 1990-1995 рр...., 1990) показані особливості удобрення культур залежно від їх чергування, післядії добрив, внесених під попередник. Наведені системи удобрення є приблизними, вони повинні коригуватися, виходячи з поставлених завдань і отримуваних результатів.

Таблиця 184 – Приблизна система удобрення в польовій 12-пільній сівозміні північної зони Краснодарського краю на звичайному чорноземі Прийоми використання добрив № Культура підживлення Всього д.р. поля припо- основне сівне 1–ше 2–ге 3–тє

 1 Люцерна – –– N30P30K30 – P30K30 N30P60К60 2 Люцерна – – N30P30K30 – P30K30 N30Р60К60 3 Озима пшениця N40P80K60 Р20 N40 N0– 60 N30 N110–170P120K60 4 Озима пшениця N60P100K40 Р20 N40 N0– 60 N30 N130– 190P120K40 5 Соняшник N40P60 – – – – N40P60 6 Пар чорний Гній – – – – Гній 60 т/га 60 т/га +P80K40 +Р80К40 7 Озима пшениця – Р20 N40 N0– 60 N30 N70– 130P20 8 Озима пшениця N60P80K40 Р20 N40 N0– 60 N30 N130– 190P100K40 9 Цукровий буряк N130P140K130 Р20 – – – N130P160K130 10 Кукурудза на зерно Гній 40 Р20 N30 – – Гній 40 т/га т/га +N30Р20 Кукурудза на силос Гній 40 Р20 – – N40 Гній 40 т/га т/га +N40Р20 11 Озима пшениця N40P80K40 Р20 N40 N0–60 N30 N110– 170P100K40 12 Яровий ячмінь з N60P60K60 – – – – N60P60K60 підсівом люцерни

Таблиця 185 – Приблизна система удобрення в польовій 11-пільній сівозміні центральної зони Краснодарського краю на типовому та вилугуваному чорноземах Прийоми використання добрив № Культура підживлення Всього д.р. поля припо- основне сівне 1–ше 2–ге 3–тє

 1 Люцерна – – N30P30K30 – P30K30 N30P60K60 2 Люцерна – – N30P30К30 – P30K30 N30P60K60 3 Озима пшениця N40P60К60 Р20 N40 N0–60 N30 N100–170P80K60 4 Озимий ячмінь N60P60K60 Р20 N40 – – N100P80K60 5 Соняшник Гній 40 т/га – – – – Гній 40 т/га 6 Озима пшениця N60P60К40 P20 N40 N0–60 N30 N130–190P80K40 7 Кукурудза на силос N60P60 K60 Р20 – – N40 N100P80K60 8 Озима пшениця N60P60K60 Р20 N40 N0–60 N30 N130–190P80K60 Гній 50 т/га Гній 50 т/га 9 Цукровий буряк 90P90K90 + N90P90K90 10 Кукурудза на зерно N60P60K40 – N30 – – N90P60K40 Озима пшениця з 11 N60P60K60 P20 N30 – N30 N120P80K60 підсівом люцерни

Таблиця 186 – Приблизна система удобрення в польовій 11–пільній сівозміні південно–передгірної зони Краснодарського краю на вилугуваному злитому чорноземі, сірих лісових, лісостепових ґрунтах Прийоми використання добрив № Культура підживлення Всього д.р. поля припо- основне сівне 1–ше 2–ге 3–тє

 1 Люцерна N30P60K60 – – – – N30P60K60 2 Люцерна – – N30P30K30 – P30K30 N30P60K60 3 Озима пшениця N40P80K60 Р20 N40 N0–60 N30 N110–170P100K60 4 Озима пшениця N40P80K60 Р20 N40 N0–60 N30 N110–170P100K60 5 Овочеві куль- Гній 40 т/га N30P20K20 N30P20K20 N30P10K10 – Гній 40 т/га тури + P40K10 +N90P90K90 6 Горох N40P40K40 – – – – N40P40K40 7 Озима пшениця N40P80K60 Р20 N40 N0–60 N30 N110–170P100K60 8 Соняшник Гній 50 т/га – – – – Гній 50 т/га 9 Озима пшениця N60P60K40 Р20 N40 N0–60 N30 N130–190P80K40 10 Кукурудза на си- N60P60K60 Р20 N40 – N40 N140P80K60 лос Кукурудза на зер- N60P80K60 Р20 N40 – – N100P80K60 но 11 Озима пшениця N60P80K60 Р20 N40 N0–60 N30 N130–190P100K60

Рис – найважливіша круп'яна культура, вимоглива до харчового режиму ґрунтів. Основні площі його посівів у Російській Федерації зосереджені на Кубані. На формування 1 т зерна і відповідної кількості соломи рослини рису споживають 20,8 кг азоту, 12,4 – фосфору, 21,5 – калію, 3,3 магнію, 2,6 – кальцію, 0,4 кг заліза, 159,2 г марганцю, 39,6 – цинку, 7,8 – міді, 3,8 – бору, 0,8 – молібдену і 0,7 г кобальту. Ці елементи живлення рис засвоює протягом усього вегетаційного періоду, хоча їх надходження в рослини нерівномірне. У період від проростання насіння до формування 3–4-х листків поглинається дуже незначна кількість поживних елементів. У цей час коренева система ще слабко розвинена, і молоді рослини дуже вимогливі до наявності в ґрунті легкозасвоюваних форм поживних речовин. Нестача їх призводить до незворотного порушення біохімічних процесів у рослині, що негативно відбивається на їхньому розвитку і формуванні врожаю. У зв'язку з цим сходи-початок фази кущіння рослин вважається для рису критичним періодом щодо елементів мінерального живлення.

З настанням фази кущіння потреба рису в елементах живлення різко зростає. Максимальне їх надходження до рослин припадає на період кущіння-викидання волоті. При досягненні фази молочно-воскової стиглості зерна надходження елементів живлення до рослин із ґрунту практично припиняється.

Для створення оптимальних умов росту та розвитку рослин необхідно забезпечити збалансоване живлення рису всіма елементами живлення. Це досягається застосуванням макро- та мікродобрив з урахуванням сортових особливостей, попередника, технології вирощування та ґрунтово-кліматичних умов.

Азотні добрива. Із мінеральних добрив, що вносяться під рис, провідна роль у підвищенні урожайності культури належить азотним добривам. Вони забезпечують 80–90 % прибавки урожаю, що отримується від застосування добрив.

Азот із добрив протягом кількох годин надходить у рослини і включається до складу білків. Ефективна дія азотних добрив триває протягом 10–15 днів, тому під рис їх застосовують дробово. За 2–3 дні перед сівбою вносять 25 % від норми. Цього достатньо для створення в ґрунті домінування фосфору над азотом, що створює сприятливі умови для живлення проростків рису. У результаті виникають сприятливі умови для отримання дружних сходів. Крім того, зменшуються втрати азоту через денітрифікацію при просушуванні ґрунту та вимивання зі скидними та фільтраційними водами. Потреба рису в азоті різко зростає при переході рослин до кущіння, що збігається з появою 3–4 листка. Для стимулювання процесу кущіння та поліпшення умов для закладання конуса наростання в цей період необхідно внести 50 % від норми азотних добрив. Більш раннє застосування азоту неефективне, оскільки до цього часу вистачає основного добрива. При запізненні з підживленням з'являється значна кількість непродуктивних пагонів. Для формування продуктивного стеблостою, підвищення озерненості та виповненості зернівок у віці 7–9 листків, тобто до початку фази виходу в трубку, необхідно внести решту 25 % від норми азоту. Така схема внесення азотних добрив найбільш повно відповідає фізіологічним потребам рису, істотно знижує невиробничі втрати азоту та забруднення довкілля нітратами й нітритами. Найкращими формами добрив є сульфат амонію та карбамід.

Норму азоту розраховують з урахуванням запланованої урожайності, нормативної витрати азоту на формування 1 ц зерна та поправкового коефіцієнта на агрохімічні властивості ґрунту за формулою

ОN  УП  Н  К, де: ОN – норма азоту, кг/га;

УП – запланована урожайність, ц/га;

Н – нормативна витрата азоту на формування 1 ц зерна (становить

2,08 кг в умовах Кубані);

К – поправковий коефіцієнт на попередник: пласт багаторічних трав – 1,1, оборот пласта багаторічних трав – 1,3; пар – 1,2.

Фосфорні добрива. Фосфор сприяє доброму розвитку кореневої системи, посилює використання рослиною елементів мінерального живлення із ґрунту та добрив, прискорює закладання репродуктивних органів. При застосуванні фосфорних добрив під рис необхідно враховувати не тільки потребу рослин у фосфорі та специфіку перетворень фосфорних сполук у ґрунтах рисових полів, а й кількість внесеного азоту. У добре аерованому ґрунті вміст рухомих фосфатів, як правило, невисокий. Після затоплення, внаслідок наростання відновних процесів, фосфати слабкорозчинного окисного заліза переходять у форму добре розчинного закисного заліза, і вміст рухомого фосфору в ґрунті значно зростає, що підвищує забезпеченість рису цим елементом. Різний вміст рухомих фосфатів у ґрунті до і після затоплення визначає досить високу ефективність фосфорних добрив при внесенні їх до сівби рису, і слабку – при застосуванні у вигляді підживлень у фази кущіння та виходу в трубку, хоча максимальне поглинання фосфору припадає саме на цей період.

Ґрунти зони рисівництва Кубані за вмістом рухомого фосфору розділені на чотири групи (табл. 187; Шеуджен А.Х., 1996). На ґрунтах із низькою та середньою забезпеченістю рухомим фосфором чутливість рису до фосфорних добрив висока, з підвищеною – слабка.

Таблиця 187 – Групування ґрунтів зони рисівництва Кубані за вмістом рухомих форм фосфору, мг/кг ґрунту Вміст фосфору в ґрунті при Поправковий визначенні за: коефіцієнт Забезпе- до норм добрив для ченість врахування агрохі- Труогу Чирикову Мачигіну Арреніусу мічних властивостей ґрунту

 Низька <40 <25 <15 <75 1,50 Середня 40–80 25–50 15–30 75–150 1,00 Підвищена 81–120 51–75 31–45 151–175 0,50 Висока >120 >75 >45 >175 0,00

Норму фосфорних добрив розраховують за запропонованою нами формулою:

О Р  2/3  Д N  К, де: Ор – норма фосфору, кг/га;

ДN – норма азоту, кг/га;

К – поправочний коефіцієнт, що відображає вміст рухомого фосфору в ґрунті (наведено в табл. 185).

Фосфорні добрива під рис доцільно вносити за один прийом до сівби суцільним способом або локально разом із насінням, в останньому випадку рекомендується дозу фосфору зменшити на 50 %.

Калійні добрива. Калій є третім за значущістю елементом живлення рису, вміст якого в ґрунті необхідно регулювати шляхом внесення калійних добрив. Калій надходить до рослин безперервно протягом усього періоду вегетації. Він сприяє активному поглинанню кисню молодими рослинами, бере участь у формуванні конуса наростання, а отже, підвищує озерненість волоті.

Калій, внесений у підживлення перед цвітінням, сприяє перерозподілу поживних речовин в органах рослин та їх інтенсивному відтоку у волоть, що й визначає його вплив на масу зернівок рису. Норма калійних добрив під рис залежить від вмісту в ґрунті обмінного калію та кількості внесеного азоту.

Ґрунти зони рисівництва Кубані за вмістом обмінного калію поділені на чотири групи: з низькою, середньою, підвищеною та високою забезпеченістю (табл. 188; Шеуджен А.Х., 1996).

Таблиця 188 – Групування ґрунтів зони рисівництва Кубані за вмістом обмінного калію, мг/кг ґрунту

Розрахунок норм і строків внесення калію під рис залежить від забезпеченості ґрунту його обмінними формами. На ґрунтах із низькою та середньою забезпеченістю калієм культура дає високий урожайний відгук, на ґрунтах із підвищеною забезпеченістю — слабку чутливість, а при високій забезпеченості калійні добрива не дають прибавки.

Норму калійного добрива розраховують за формулою: ОК = ½ × ДN × К, де ОК — норма калію (кг/га), ДN — норма азоту (кг/га), а К — поправочний коефіцієнт, що відображає вміст обмінного калію в ґрунті.

Для планування системи удобрення у восьмипільній рисовій сівозміні враховують тип ґрунту та попередник:

• На лучно-чорноземних, лучних та алювіально-лучних ґрунтах:
  • Люцерна — N40P90K40 – N40P90K40
  • Люцерна — N40P60K60 N40P60K40
  • Рис — N60P90K60 N30P30 N90P90K90
  • Рис — N90P90K60 N30P30 N120P90K90
  • Рис — N100P120K90 N50 N150P120K90
  • Зайнятий пар — N90P90K60 N30 N120P90K60
  • Рис — N100P120K90 N50 N150P120K90
  • Рис — N120P120K60 N60K30 N180P120K90
• На лучно-болотних ґрунтах:
  • Люцерна — N45P60 – N45P60
  • Люцерна — N45P60K30 N45P60K30
  • Рис — N90P90K60 N30 N120P90K60
  • Рис — N100P90K60 N50 N150P90690
  • Рис — N120P90K60 N60К30 N180P90K90
  • Зайнятий пар — N60P60K60 N30 N90P60K60
  • Рис — N100P120 N50 N150P120K90
  • Рис — N120P120K60 N60K30 N180P120K90

Застосування мікродобрив на посівах рису

Мікроелементи допомагають рису ефективніше засвоювати основні мінеральні добрива, підвищують стійкість рослин до патогенів, шкідників, засолення ґрунту та весняних заморозків. Ефективність їх використання залежить від початкового вмісту рухомих форм мікроелементів у ґрунті, який поділяють на три групи забезпеченості: низьку, середню та високу.

У практиці застосовують три основні способи внесення мікроелементів:

• внесення безпосередньо в ґрунт;
• передпосівна обробка насіння;
• некореневе підживлення рослин.

Внесення мікродобрив у ґрунт найбільш доцільне при низькій забезпеченості його рухомими формами. Ґрунтове внесення виконують перед сівбою рису одночасно з основним внесенням мінеральних добрив. На ґрунтах із середньою забезпеченістю мікроелементами зазначені норми знижують на 50 %.

• Норма внесення бору, кобальту та молібдену в ґрунт — 2 кг/га
• Норма внесення міді в ґрунт — 3 кг/га
• Норма внесення марганцю та цинку в ґрунт — 4 кг/га

Обробка насіння — найефективніший спосіб застосування мікродобрив під рис. Протруювання посівного матеріалу проводять при вмісті мікроелементів нижче порогових значень: бору < 1,9 мг/кг, кобальту < 0,3 мг/кг, молібдену < 0,5 мг/кг, цинку < 28,6 мг/кг, марганцю < 36,4 мг/кг, міді < 5,5 мг/кг. Насіння обробляють напівсухим способом 0,5 % водними розчинами бору, кобальту, молібдену, міді та 1 % – марганцю і цинку одночасно з протруюванням ядохімікатами.

Для проведення некореневого підживлення обов'язковою умовою є попередня рослинна діагностика. Призначення підживлень виконують у такому порядку:

1. Проводять рослинну діагностику листків рису суворо у фазі кущіння.
2. Фіксують дефіцит, якщо вміст елементів у сухій масі листків нижче норми: бору < 3,45 мг/кг, кобальту < 1,1 мг/кг, молібдену < 0,65 мг/кг, цинку < 36 мг/кг, марганцю < 270 мг/кг, міді < 8 мг/кг.
3. Обприскують посіви 0,1 % водним розчином мікроелемента, що перебуває у мінімумі, з витратою робочої рідини 300 л/га при використанні наземної апаратури.