Особливості застосування мінеральних та органічних добрив на присадибній ділянці
8 хв читання
Загальні положення щодо удобрення сільськогосподарських культур застосовні і для присадибних ділянок під садами та городами. Але є низка особливостей, які потрібно враховувати. Застосування добрив на присадибних ділянках — це не копіювання на невеликій площі рекомендацій для великих господарств. Цілі, завдання, умови на них істотно відрізняються. Тут дещо інший асортимент добрив, більша частка органічних добрив. Застосовується багато ручної праці при внесенні добрив і є можливість застосовувати ефективні, але важко механізовані способи застосування добрив.
Підготовка добрив. Для підвищення урожайності слід використовувати мінеральні туки, органічні добрива, що привозяться з великих господарств, або одержувані у своєму господарстві від худоби та з рослинних і побутових відходів.
З мінеральних добрив необхідні: амонійна селітра, карбамід, сульфат амонію, суперфосфат, хлористий калій, амофос, нітроамофос, нітроамофоска, розчинні добрива для теплиць, мікродобрива (борні, молібденові, цинкові, кобальтові, мідні, марганцеві).
Якщо привозиться гній (або одержується в господарстві), його потрібно скласти в штабель, укрити землею і зберігати до досягнення необхідного ступеня розкладання. Пташиний послід пересипається землею.
Побутове сміття необхідно сортувати в процесі накопичення, виділяючи з нього предмети, що не розкладаються: метал, скло, пластмасу. Частина, що залишилася, може використовуватися для компостування у спеціально відведеному місці у віддаленій від житла частині присадибної ділянки. Компостування побутових відходів проводять із землею, залишками рослин, бур'янами. На компостному майданчику можна зробити невелике заглиблення.
Компостовані матеріали укладають з одного краю майданчика заввишки близько 1 м, поступово заповнюючи весь майданчик. На початку майданчика компост буде готовий раніше. Його використовують на добриво, а на це місце кладуть нові відходи. Якщо компост пересихає, його поливають водою. Можна зверху насипати шар землі завтовшки 15–20 см.
Побутове сміття також можна використовувати шляхом безпосереднього внесення між деревами в ямки розміром приблизно 30–40 см і глибиною 50–60 см. Зверху закривають кришкою. У міру заповнення вміст засипають невеликими шарами землі. Після заповнення зверху насипають шар землі 15–20 см. Розташування таких ямок змінюється по саду так, що на колишнє місце ямка потрапляє не раніше, ніж через 2–3 роки. Такі ямки не роблять на ділянці овочевих культур. Також можна утилізувати інші відходи. Такий спосіб простий, гігієнічний.
Застосування добрив. Основне добриво. Для підвищення родючості ґрунту на овочевій ділянці та під плодові дерева, що не плодоносять, застосовують мінеральні та органічні добрива. Їх вносять восени. Добрива рівномірно розкидають по ділянці. При певному навику цього домогтися неважко. Мінеральні добрива беруть жменями і, пропускаючи їх між пальцями, досягають суцільного рівномірного внесення. Гній або компост можна вносити вилами.
Норми добрив наступні. З мінеральних добрив восени зазвичай вносять фосфорне або фосфорно-калійне (в г/м2): суперфосфату подвійного 15–20 г, хлористого калію 10–15 г. Органічні добрива вносять один раз на 3 роки, тобто щороку удобрюється одна третина ділянки. Напівперепрілого гною вносять 3–5 кг/м2, пташиного посліду 1–2 кг/м2.
Після внесення добрив ділянку перекопують на глибину приблизно 15–20 см. Під кроною дерев, особливо поблизу штамбів, глибина повинна бути невеликою. Перекопувати потрібно, не пошкоджуючи коренів. У разі пошкодження великих коренів, рану змочують 1 % мідним купоросом і засипають землею.
Азотні добрива (амонійна селітра 20–30 г/м2 або карбамід 15–20 г/м2) краще внести навесні і неглибоко загорнути у ґрунт.
Під плодоносні дерева добрива вносять восени в кільцеву канавку або ямки по окружності крони на глибину 15–30 см. Глибина встановлюється попередніми розкопками такою, щоб не пошкоджувати корені діаметром більше 7–10 мм. Норма добрива така ж, як і при внесенні врозкид, виходячи з площі пристовбурного кола.
Способи внесення під інші культури:
- Під ягідні рослини — у неглибоку кільцеву канавку або з двох сторін рядка.
- Під виноград — навесні в борозни, що утворилися при укритті на зиму.
- Під суницю — під перекопування перед садінням розсади.
Передсадибне добриво. При садінні розсади капусти, томата, садінні картоплі в лунки вносять суміш (у г на одну лунку): амонійної селітри 1,5 і суперфосфату подвійного 1 г або нітроамофоску 2,5 г. До мінеральних добрив можна додати перегною 100 г.
| Культура | Коефіцієнт збільшення дози на лунку |
| Гарбуз | 6 |
| Кабачок | 4 |
| Диня | 2 |
Добрива в лунці потрібно перемішати з ґрунтом.
Підживлення. Ранньовесняне підживлення проводиться на посадках суниці на початку відростання амонійною селітрою 25 г/м2 або карбамідом 17 г/м2. Під озимий часник краще внести сульфат амонію (як азотно-сірчане добриво) 35 г/м2. Добрива вносять у міжряддя і не заробляють.
Літнє підживлення овочевих культур
У літній період овочеві культури підживлюють під корінь водним розчином мінеральних добрив при поливі. Цей захід необхідний при слабкому рості рослин або появі ознак азотного чи фосфорного голодування. Найчастіше рослинам потрібні азотні добрива, рідше — азотно-фосфорні. Для роботи використовують амонійну селітру, суперфосфат або нітроамофос.
- Концентрація робочого розчину — 25–50 г добрива на 10 л води
- Норма витрати під одну рослину — 0,5 л
- Період прояву ефекту — через 3–7 днів
Враховуйте, що суперфосфат розчиняється повільно. Робочий розчин на його основі необхідно готувати заздалегідь.
Система застосування добрив у лісових розсадниках і культурах
Своєчасне внесення добрив у лісових розсадниках дозволяє суттєво скоротити строки вирощування посадкового матеріалу.
У лісовому господарстві добрива вносять у лісових розсадниках, на лісонасіннєвих плантаціях і постійних лісонасіннєвих ділянках. Основне завдання в розсадниках — збільшити вихід стандартних сіянців і саджанців з одиниці площі та скоротити час їхнього вирощування. Для цього застосовується комплексна схема живлення, що включає три послідовні етапи.
- Основне добриво — вносять у парові поля під глибоку оранку.
- Передпосівне або припосівне добриво — заробляють за 2 тижні до сівби або вносять безпосередньо в рядки під час висіву насіння.
- Кореневі та позакореневі підживлення — застосовують на вегетуючих рослинах для оперативного забезпечення макро- та мікроелементами.
Восени для окультурення парового поля проводять глибоку оранку плантажним плугом. Під оранку вносять від 40 до 80 т/га органічних добрив залежно від типу ґрунтів. Також у цей період розподіляють фосфорно-калійні добрива в дозі Р60–120 і К60–120 у діючій речовині. Точні норми внесення розраховують на основі агрохімічних властивостей ґрунту.
На кислих ґрунтах обов'язково проводять вапнування. Норму вапна розраховують за гідролітичною кислотністю ґрунту, використовуючи для нейтралізації вапнякові туфи, озерне вапно, мергель, торфотуфи або природне доломітове борошно.
У перший рік вирощування сіянців застосовують передпосівні добрива та кореневі підживлення. До сівби можна використовувати гноївку, амонійну, кальцієву та калійну селітри, хлористий калій або суперфосфат. Припосівне живлення вносять у рядки безпосередньо під час висіву насіння: під хвойні породи вносять 15–20 кг/га гранульованого суперфосфату, під листяні — 20–30 кг/га.
| Тип ґрунту | Породи | Азотні добрива за вмістом гумусу в ґрунті, кг/га д.р. | Фосфорні добрива за забезпеченістю ґрунту фосфором, кг/га д.р. | Калійні добрива за забезпеченістю ґрунту калієм, кг/га д.р. | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| менше 2 % | 2–4 % | більше 4 % | низька | середня | висока (в рядки) | низька | середня | ||
| Підзолисті, дерново-підзолисті | Хвойні | 120–150 | 100–120 | 80–100 | 140–180 | 100–120 | 15–20 | 120–140 | 90–100 |
| Сероземи; чорноземи опідзолені та вилугувані* | Хвойні | — | 90–110 | 60–90 | 120–150 | 90–120 | 15–20 | 90–100 | 70–80 |
| Листяні | — | 60–80 | 50–60 | 100–120 | 80–100 | 20–30 | 80–90 | 50–60 | |
| Типові, звичайні південні чорноземи* | Хвойні | — | 120–140 | 100–120 | 120–140 | 90–120 | — | 80–100 | 60–70 |
| Листяні | — | 100–120 | 80–100 | 100–120 | 80–100 | — | 80–100 | 60–70 | |
| Каштанові* | Листяні | — | 80–100 | 60–80 | 80–100 | 60–80 | — | 70–80 | 50–60 |
* Примітка: вміст гумусу в ґрунті вище 2 %.
Для підживлення вегетуючих рослин першого року використовують сечовину, амонійну селітру, хлористий калій, амофос, діамофос, калійну селітру, нітрофос і нітрофоску. Азотні добрива вносять у дозах 20–40 кг/га діючої речовини. Першу обробку проводять одразу після масової появи сходів, а наступні повторюють з інтервалом у 2–3 тижні.
На другий рік вирощування сіянців азот вносять під корінь двічі за сезон у дозі N30–40. Перше кореневе підживлення проводять ранньою весною одразу після танення снігу, друге — через 3–4 тижні. На легких ґрунтах навесні додатково вносять калійні добрива з розрахунку К40–60, щоб уникнути вимивання елемента з коренеобитаемой зони. Фосфорні підживлення застосовують тільки за умови, що основне добриво не вносилося, а ґрунт бідний на рухомий фосфор.
При створенні лісових культур мінеральне живлення допомагає підвищити приживлюваність саджанців і прискорити їхній ріст. Фосфорні (Р150–200) і калійні (К100) добрива заробляють восени під час підготовки ґрунту на глибину оранки в зону поширення основної маси коренів. Азотні підживлення в дозі N100 проводять під корінь на другий-третій рік після садіння рослин. Повторне внесення азоту в дозі N200 планують через кожні 5 років.
| Мікроелемент | Доза внесення, кг/га д.р. |
|---|---|
| Молібден | 1 |
| Кобальт | 2 |
| Цинк | 5 |
| Бор | 1–2 |
| Мідь | 5 |
| Марганець | 20 |
На лісонасіннєвих плантаціях фосфорні та калійні добрива доцільно вносити до садіння сіянців або саджанців. На постійних лісонасіннєвих ділянках добрива розкидають після формування коридорів достатньої ширини. Після цього їх заробляють у ґрунт плугами або важкими дисковими боронами.
Для покращення структури та родючості ґрунту на лісонасіннєвих плантаціях і ділянках ефективно висівати сидеральні культури. Вони збагачують ґрунт органічною речовиною та доступними поживними речовинами. Як зелені добрива використовують:
- гірчицю;
- вико-овсяну суміш;
- пелюшку;
- вігну;
- буркун білий.
Особливості підготовки ґрунту під квіткові культури
Вирощування декоративних рослин на присадибній ділянці потребує особливої уваги до якості ґрунту, оскільки товарний вигляд квітів безпосередньо залежить від умов їх утримання. Кожна культура потребує поєднання факторів середовища, максимально наближених до умов її природного існування. Для повноцінного розвитку рослин необхідно одночасно збалансувати освітленість, температурний режим, вологість повітря, аерацію та поживність ґрунту.
Нестача поживних речовин швидко позначається на декоративності: блідне забарвлення листків, дрібнішають бутони, погіршується загальний ріст. Вирішити цю проблему простим підживленням мінеральними сумішами вдається не завжди. Якщо ґрунт бідний на органічну речовину, він втрачає структуру, швидко пересихає і пригнічує активність корисної мікрофлори.
Навіть за високого природного запасу мінеральних елементів безструктурні, бідні на гумус ґрунти не здатні забезпечити повноцінний розвиток кореневої системи декоративних культур.
Основою підготовки ділянки під квіткові культури є регулярне внесення органічних добрив. Саме органічна речовина покращує фізичні властивості ґрунту, підвищує його вологоємність та активізує життєдіяльність корисних мікроорганізмів. Правильний підбір земляних сумішей і своєчасне збагачення ґрунту органікою створюють оптимальні умови для живлення та надійної механічної опори рослин.
Для здорового розвитку декоративних рослин на ділянці необхідно збалансувати наступні фактори:
- температурний і світловий режими, що відповідають зоні походження культури;
- постійне постачання вологою та повітрям;
- доступність елементів мінерального живлення в ґрунті;
- сприятливу структуру та вологоємність ґрунтового субстрату.
Читайте також
Живлення та добрива Дачникові
Розрахунок дозування та особливості застосування мінеральних добрив
Агрохімія Студентові