Класифікація та хімічна характеристика складних білків протеїдів

До групи протеїдів, тобто складних білків, належать: 1) нуклеопротеїди (рибонуклеопротеїди, дезоксирибонуклеопротеїди); 2) хромопротеїди; 3) глікопротеїди; 4) фосфопротеїди; 5) ліпопротеїди; 6) металопротеїди; 7) флавопротеїди (табл. 13; Щербаков В.Г., Лобанов В.Г., Прудникова Т.Н. та ін., 2003).

Таблиця 13 – Простетичні групи складних білків Простетична група Складний білок

 Атоми (іони) металів Металопротеїди Фосфатні групи H3PO4 Фосфопротеїди Хлорофіл Хромопротеїди Моно- та олігосахариди Глікопротеїди Триацилгліцероли та складні ліпіди Ліпопротеїди Флавіннуклеотиди Флавопротеїди Рибонуклеїнові кислоти Рибонуклеопротеїди (рибосоми) Дезоксирибонуклеїнові кислоти Дезоксирибонуклеопротеїди (хроматин)

Металопротеїди містять катіони одного або декількох металів. Найчастіше це – залізо, мідь, цинк, молібден, рідше – марганець, нікель. Білковий компонент пов'язаний із металом координаційним зв'язком. До цієї групи належать переважно білки, що мають ферментативні властивості. Такими є каталаза, пероксидаза, аскорбіноксидаза, нітратредуктаза, карбоангідраза, поліфенолоксидаза, цитохроми.

Дезоксирибонуклеопротеїди – сполуки, молекула яких складається з простого білка та дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК).

Рибонуклеопротеїди – сполуки, молекула яких складається з простого білка та рибонуклеїнових кислот.

Фосфопротеїди – протеїди, у яких білок пов'язаний із фосфорною кислотою ефірним зв'язком. До фосфопротеїдів належать білки, що відіграють важливу роль у живленні молодих організмів. Це основний білок молока казеїн, що осаджується при створажуванні, яєчного жовтка – вітелін і фосвітин, ікри риб – іхтулін.

Ліпопротеїди – складні білки, простетична група яких утворена жироподібними речовинами – ліпідами. За будовою це сферичні частинки невеликого розміру (150-200 нм), зовнішня оболонка яких утворена білками, а внутрішня частина – ліпідами та їхніми похідними. У складі ліпопротеїдів виявлені як полярні, так і нейтральні ліпіди. Ці білки широко поширені в природі, зустрічаються у всіх представників живих організмів. Вони є обов'язковими компонентами всіх клітинних мембран, де їхня небілкова частина представлена переважно полярними ліпідами – фосфоліпідами, гліколіпідами.

Глікопротеїди – складні білки, простетична група яких представлена вуглеводами та їхніми похідними. Виходячи з хімічної будови вуглеводних компонентів, виділяють дві групи глікопротеїдів: 1) істинні – як їхній вуглеводний компонент найчастіше зустрічаються моносахариди; 2) протеоглікани – побудовані з дуже великої кількості повторюваних одиниць, що мають дисахаридний характер (гіалуронова кислота, гепарин, хондроїтин, кератан-сульфати). Основна відмінність між ними полягає в тому, що вуглецеві угруповання істинних глікопротеїдів містять зазвичай до 15–20 моносахаридних компонентів, які не утворюють повторюваних олігосахаридних фрагментів, тоді як у протеогліканів вони побудовані з дуже великої кількості повторюваних одиниць, що переважно мають своєрідний дисахаридний характер.

Особливості будови та функції хромопротеїдів

Хромопротеїди – складні білки, у яких небілковою частиною є забарвлені сполуки – гем, що належать до різних класів органічних сполук:

• порфіринові структури;
• флавінаденіндинуклеотид (ФАД);
• флавінаденінмононуклеотид (ФМН).

Порфіринове кільце з координаційно пов'язаним із ним іоном заліза входить як простетична частина до складу низки окисно-відновних ферментів (каталаза, пероксидаза) та груп переносників електронів – цитохромів.