Біогумус — ефективне органічне добриво для підвищення родючості ґрунту

У магазинах для садівників та городників досить часто можна зустріти добриво «Біогумус». Зовні воно схоже на добре структурований садовий ґрунт, але коштує дещо дорожче. Отримане це добриво в результаті переробки дощовими черв’яками органічних матеріалів (гною, трави, листя, тирси, харчових відходів, лушпиння тощо). Воно абсолютно нешкідливе і безпечне та може застосовуватися на будь-яких ґрунтах без обмеження за кількістю.

Технологія виробництва біогумусу зародилася в США. Перші господарства зі штучного розведення черв’яків були створені наприкінці 1940 року. Технологи, які займалися розведенням черв’яків із метою отримання наживки для риболовлі, помітили, що додавання відходів від їхньої життєдіяльності в ґрунт дає істотну прибавку врожайності сільськогосподарських культур. Після багаторазових дослідів зі схрещування різних популяцій дощових черв’яків вдалося отримати черв’яків із підвищеними характеристиками щодо плодючості та ненажерливості (їм дали назву «червоний каліфорнійський черв’як»). Потім багато господарств перейшли на комерційне розведення черв’яків і виробництво біогумусу.

Назва «Біогумус» складається з двох частин: «біо» і «гумус». «Гумус» — це комплекс органічних сполук, що є складовою частиною ґрунту і визначає його родючість. Тобто чим більше в ґрунті гумусу, тим вища його родючість, тим більше речовин, необхідних для живлення рослин. «Біо» — скорочення терміна «біологічний», позначає, що добриво отримано в штучних умовах біологічним шляхом, або, як зараз прийнято говорити, із застосуванням біотехнології.

У природних умовах у процесі утворення гумусу беруть участь живі організми, що населяють ґрунт. Особливо велика роль у цьому процесі дощових черв’яків, існує велика кількість їхніх різновидів. Із них для дачників інтерес становлять три види.

Земляний черв’як — дощовий черв’як, що мешкає у поверхневому шарі в полях, на ріллі та на дачних ділянках. Він має білувато-сизувате забарвлення, сягає 13—15 см у довжину та 0,6 см у діаметрі.

Підлистяник — дощовий черв’як, що мешкає у поверхневому шарі ґрунту під опалим листям дерев і кущів у садах та лісах, де ґрунт має підвищену (80 %) вологість. Спинка у нього темно-вишневого кольору, а черевце — рожево-сірого. Може сягати 6—8 см у довжину та 0,2-0,3 см у діаметрі.

Червоний гнойовий черв’як — дощовий черв’як, який при високій вологості мешкає в гнойових і компостних купах, а також у купах ґрунту із залишками рослин, що їх вигрібають із теплиць. Він червоного кольору, сягає 8 см у довжину та 0,2-0,4 см у діаметрі.

Харчуються всі ці три види черв’яків (залежно від місця проживання) перегнилими залишками коренів і стебел рослин, листя, перепрілим, напіврозкладеним гноєм або рослинними залишками.

Риючись у ґрунті або в перепрілому гної та компості, черв’яки проковтують грудочки, що містять рослинні залишки, частково перероблені мікроорганізмами. У кишечнику черв’яків при проходженні через них ґрунту виділяються гумінові та фульвокислоти, які, потрапляючи в ґрунт із випорожненнями черв’яка, утворюють до стабільних і довготривалих гумінових речовин, що є біологічно активними стимуляторами росту та розвитку рослин.

Переваги біогумусу для тепличних культур

Внесення біогумусу оздоровлює ґрунт і покращує його біологічні характеристики. У ньому зосереджено безліч корисних компонентів:

• макро- та мікроелементи, що безпосередньо засвоюються рослинами;
• вітаміни;
• антибіотики;
• 18 амінокислот;
• корисна мікрофлора.

У біогумусі формується велика кількість біологічно активних речовин (ауксинів, гетероауксинів та ін.), які забезпечують такі ефекти:

Проведені дослідження показали високу ефективність біогумусу у підвищенні врожаю та отриманні екологічно чистої продукції.