Експорт молочної продукції з Індії: перспективи безводного молочного жиру

У 2024–25 роках загальний обсяг виробництва молока в країні досяг 247,87 млн тонн, що становить майже чверть від світового показника. При цьому обсяги поставок за кордон залишаються на рівні менше ніж 1 відсоток. Виробництво масла та топленого масла (гхі) склало 5,1 млн тонн, а експорт у 2024 році приніс близько $330 млн, причому основні поставки припали на Перську затоку. Структурні обмеження пов'язані з тим, що молочний жир переважно споживається всередині країни, а експортується в основному топлене масло гхі, а не нейтральний промисловий безводний молочний жир (AMF). Стримуючими факторами також виступають обмежений доступ на ринки, вимоги безпеки харчових продуктів та модель продажів через трейдерів.

Для розвитку експорту пропонується задіяти два напрями: переробляти надлишки сировини на нейтральний AMF для географічно вигідних ринків, а також створювати бондові або спеціальні економічні зони (СЕЗ) для імпорту біржового молочного жиру з подальшою переробкою та реекспортом. До числа бар'єрів входять внутрішній розподіл жиру, невідповідність продуктів, нерівний торговий доступ, правила реєстрації підприємств і норм щодо залишкових речовин, а також брак інфраструктури для зберігання масового жиру.

Найбільш перспективними напрямами в короткостроковій перспективі названі регіони Перської затоки та Бангладеш завдяки логістиці та умовам доступу. У Перській затоці Індія зберігає переваги перед постачальниками з Нової Зеландії та ЄС за рахунок халяльного статусу, розвиненої діаспори та швидкої доставки. У Південній Азії ключовим напрямом є Бангладеш, а преференції SAFTA та коротке плече доставки дозволяють нарощувати обсяги з можливістю виходу на Непал і Шрі-Ланку. Крім того, розглядається будівництво підприємств у Північній та Західній Африці, де дефіцит молочної продукції у 2023 році досяг $6,4 млрд, а Алжир і Нігерія імпортують значну частку молочних товарів.