Біофортификація культур: новий етап розвитку сільського господарства Індії

У період зеленої революції головним завданням було подолання дефіциту продовольства за рахунок збільшення тоннажу вирощуваного зерна. Однак селекція була зосереджена на урожайності та стійкості до хвороб, а інтенсивне землеробство і незбалансовані добрива погіршили стан ґрунтів. У результаті Індія зіткнулася з нестачею поживних речовин, а анемія та дефіцит цинку і заліза зачіпають мільйони жителів, попри повноцінний раціон за калоріями.

На відміну від звичайної харчової фортифікації, коли вітаміни та мінерали додаються на етапі переробки або виробництва продуктів, біофортифікація покращує поживний профіль ще під час росту рослин. Метод традиційної селекції вчені виводять сорти, які природним шляхом накопичують більше мікроелементів із ґрунту без використання генної модифікації. Такі культури зовні не відрізняються від звичайних, не вимагають змін у приготуванні та смаку, але містят приблизно вдвічі більше заліза і цинку.

В Індії вже сформовано базу для цього напряму: дослідницька організація ICAR випустила понад 150 біофортифікованих сортів пшениці, рису, перлового проса, сорго, кукурудзи та гірчиці. Дані культури вирощують аграрії у штатах Мадх'я-Прадеш, Уттар-Прадеш і Біхар. Організація Better Nutrition взаємодіє майже з 24 тисячами таких виробників для постачання основних продуктів харчування домогосподарствам. Це дозволяє споживачам отримувати звичні продукти з природною харчовою цінністю, а фермерам — вирощувати культури з вищою цінністю.