Технологічні особливості ефективного обробітку зайнятих парів у сівозміні

Своєчасне збирання врожаю та підготовка ґрунту: як уникнути втрат вологи та врожаю

Для північної зони регіону чудовим попередником озимої пшениці слугують зайняті пари. Урожайність зерна на них практично не поступається показникам на чорному пару. Крім того, в умовах дефіциту вологи до моменту збирання врожаю зайняті пари допомагають збалансувати водний режим у сівозміні. При правильній агротехніці осінній дефіцит продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрунту є мінімальним і зазвичай не перевищує 100–120 мм.

Як парозаймальні культури найкраще використовувати еспарцет або однорічні злаково-бобові суміші. Бобовий компонент є обов'язковим: він збагачує ґрунт азотом і підвищує його загальну родючість. Обробіток ґрунту під самі парозаймальні культури проводять за стандартною для господарства схемою. Однак за наявності умов рекомендується поглибити пахотний шар на рекомендовану в зоні глибину. Якщо пар займають ярими культурами весняної сівби, глибокий обробіток є обов'язковим — його післядія позитивно позначиться на наступній озимій пшениці.

Вирішальне значення при підготовці ґрунту має своєчасне збирання врожаю парозаймальної культури. Від цього безпосередньо залежить якість подальшого обробітку та врожайність озимих. Затримка скошування призводить до різкого висихання ріллі та втрати зерна.

Щоб мінімізувати втрати вологи та організувати безперебійну роботу техніки, дотримуйтеся такої послідовності операцій:

1. Наріжте загони для збирання врожаю так, щоб створити оптимальні умови для проходу ґрунтообробних агрегатів.
2. Проводьте обробіток ґрунту одразу ж після скошування кожного окремого загону, не чекаючи збирання всього поля.
3. До сівби озимої пшениці доглядайте за зайнятим паром за тією ж схемою, що й при напівпаровому обробітку після колосових попередників.

Вибір технології обробітку: глибина, знаряддя та погодні умови

Глибину та спосіб обробітку ґрунту після збирання парозаймальної культури підбирають під конкретні умови. Ключові критерії — здатність пахотного шару до кришення, ступінь щільності ґрунту та забур'яненість поля. Якщо на полі багато багаторічних бур'янів, доведеться відмовитися від дискових знарядь, збільшити глибину обробітку та провести оранку плугом. При цьому з перших проходів агрегатів важливо надати ріллі властивостей, максимально близьких до чорного пару, і зберегти їх до сівби.

Оранка глибше за 20–22 см після збирання попередника не збільшує врожайність озимих. У посушливі роки глибокий обробіток може навіть знизити збір зерна. Для кращого кришення ґрунту рекомендується орати на глибину 16–22 см.

Щоб знизити глибистість ґрунту, скорочуйте розрив між косінням та обробітком, варіюйте глибину обробітків і обов'язково проводьте глибоке передпахотне лущення. Для оранки ефективніше використовувати комбіновані агрегати. Якщо вологість ґрунту опустилася нижче за рівень розриву капілярів, пускайте котки (збільшуючи тиск на глибистих ділянках). При хорошому кришенні ґрунту достатньо обійтися зубовими боронами та важкими шлейфами.

За даними польових випробувань на чорноземах звичайних північної зони, способи підготовки еспарцетового пару суттєво впливають на врожайність. Різниця у зборі зерна визначається в основному кількістю продуктивних пагонів. Конкретні результати випробувань за різних умов вологості наведені в таблиці:

• Дефіцит вологи в кореневмісному шарі — до 100–120 мм
• Зниження врожаю при запізненні зі збиранням — 6–10 ц/га
• Глибина оранки для доброго кришення — 16–22 см
• Прибавка врожаю від глибокого плоскоріза в посуху — 6,7–7,9 ц/га