Система удобрення та агротехніка гороху і сої для високих урожаїв
6 хв читання
Як розкрити потенціал гороху: ставка на азотфіксацію
Горох дає максимальні врожаї на багатих на гумус чорноземах, суглинках і супісках з нейтральною реакцією середовища. Важкі, занадто щільні, кислі та схильні до заболочування ґрунти для цієї культури непридатні. Головне завдання агронома під час вирощування гороху — створити оптимальні умови для роботи бульбочкових бактерій. Завдяки симбіозу рослина здатна забезпечити до 75 % своєї потреби в азоті, але при погіршенні умов цей показник падає нижче 45 %.
Симбіотична фіксація азоту починається у фазі двох-трьох листків, досягає піку в період бутонізації та початку цвітіння, а до наливу зерна практично припиняється. Щоб процес ішов максимально активно, бактеріям потрібні хороша аерація, достаток вологи, мінерального живлення, активний фотосинтез і присутність бору з молібденом.
При розрахунку системи живлення орієнтуйтеся на планову врожайність та винесення елементів рослинами гороху:
| Елемент живлення | Витрата на 1 ц зерна і відповідну кількість соломи, кг |
| Азот | 4,5–6,0 |
| Фосфор | 1,7–2,0 |
| Калій | 3,5–4,0 |
| Кальцій | 2,5–3,0 |
| Магній | 0,8–1,3 |
- Оптимальний pH сольовий для азотфіксації — 5,6–6,0
- Доза основного добрива — N20–40Р40–60К0–60
- Стартова доза при сівбі — Р20
- Поріг дефіциту молібдену в ґрунті — менше 0,3 мг/кг
Для ефективного старту культури та забезпечення її азотом дотримуйтеся технологічної послідовності обробітків:
- Перед сівбою обробіть насіння ризоторфіном і молібденом.
- При сівбі внесіть у рядки молібденізований гранульований суперфосфат у дозі Р20.
- Через два тижні після початку цвітіння проведіть азотне підживлення для підвищення вмісту білка в зерні.
Якщо молібденізованого суперфосфату немає, обов'язково обробіть насіння гороху перед сівбою 0,5 % водним розчином молібдату амонію напівсухим способом. Дефіцит молібдену різко знижує активність бульбочкових бактерій.
Живлення сої: критичні періоди та діагностика дефіциту
Соя вимоглива до структури та дренованості ґрунту. Найкраще вона вдається на багатих на гумус чорноземах зі слабокислою реакцією, а також на жовтоземах і бурих лісових ґрунтах. Ця культура здатна розвивати основну масу коренів в орному шарі при близькому заляганні ґрунтових вод, але заболочені та засолені ділянки без меліорації під неї відводити не можна.
Соя споживає значно більше поживних речовин на формування врожаю, ніж інші культури. Потреба в елементах розподіляється за фазами вегетації нерівномірно:
| Елемент живлення | Норма витрати на 1 ц насіння, кг |
| Азот | 7,7–10,0 |
| Фосфор | 1,7–4,0 |
| Калій | 3,2–4,0 |
Від сходів до цвітіння соя засвоює лише малу частину елементів живлення від загальної потреби:
- Азот — 6–16 %
- Фосфор — 8,4–12,3 %
- Калій — 9,0–23,8 %
- Кальцій — 10,0–11,0 %
- Магній — 6,0–8,0 %
Основний обсяг живлення засвоюється від початку формування до наливу зерна. Максимум азоту і фосфору соя поглинає під час цвітіння та утворення бобів, калію — через 87–95 днів після сходів, кальцію — на 70–80-й день, магнію — на 73–80-й день, а сірки — у фазу формування бобів.
Критичний період азотного живлення сої — це 2–3 тижні до початку цвітіння та 2 тижні після нього. Нестача азоту в цей час незворотно знижує врожайність, і подальші азотні підживлення виправити ситуацію вже не зможуть.
Визначити азотне голодування сої можна візуально у фазу появи трійчастих листків. При дефіциті азоту листки залишаються дрібними: перший листок набуває рівномірного світло-зеленого забарвлення, другий — нерівномірного жовто-зеленого. Усі наступні нові листки також будуть рости жовто-зеленими та плямистими.
Соя здатна самостійно забезпечувати себе азотом на 50–70% завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями. Однак надлишок мінерального азоту в ґрунті пригнічує азотфіксацію, тому у складі добрив азоту завжди повинно бути менше, ніж фосфору. Сама культура добре засвоює фосфор навіть із важкорозчинних сполук, а калійні добрива потребують внесення тільки на бідних на калій ґрунтах.
При плануванні врожайності сої орієнтуйтеся на вологозабезпеченість поля. В умовах зрошення або за достатньої кількості опадів віддача від внесеного живлення зростає у 2–4 рази. Різка нестача вологи в період вегетації зводить ефективність добрив до мінімуму.
Стежте за густотою посівів. Надмірний ріст вегетативної маси на початку сезону створює сильне затінення і провокує дефіцит вологи. У результаті рослини скидають квітки та зав'язь, що веде до різкого зниження врожайності.
Схеми застосування добрив та передпосівна обробка
Для старту вегетації сої необхідні невеликі дози азоту. Внесення N20–30 при сівбі повністю закриває потреби сходів на початкових фазах росту. При цьому така стартова доза не шкодить формуванню бактеріальних бульбочок на корінні.
- Потреба в азоті за рахунок фіксації з повітря — 50–70%
- Стартова доза азоту при сівбі — N20–30
- Прибавка врожаю на чорноземі від повної схеми — 4,7 ц/га
- Додатковий збір білка — 380 кг/га
- Витрата молібдену на гектарну норму насіння — 25–50 г
| Умови на полі | Схема і дози добрив | Агрономічний ефект |
|---|---|---|
| Звичайний чорнозем | Внесення Р60 під зяблеву оранку, N20 під передпосівну культивацію та інокуляція насіння ризоторфіном або нітрагіном | Середня прибавка урожайності за 3 роки склала 4,7 ц/га, отримано додатковий збір білка 380 кг/га |
| Середній та низький вміст рухомого фосфору і мінерального азоту | Внесення N30Р40–60 під основний обробіток ґрунту або припосівне локальне внесення N30Р30 з підживленням N30 | Підживлення проводять під час останнього міжрядного обробітку на основі листкової діагностики або розвитку бульбочок |
| Родючі ґрунти | Мінеральні добрива не вносяться | Рослини розвиваються за рахунок природних запасів поживних речовин у ґрунті |
- Перед сівбою обробіть насіння ризоторфіном і проведіть молібденування — змочіть їх розчином молібдату амонію з розрахунку 25–50 г молібдену на гектарну норму висіву.
- Внесіть стартову дозу азоту N20–30 (або N30P30 локально) при сівбі, щоб підтримати сходи на ранніх фазах без шкоди для розвитку бульбочок.
- Визначте необхідність підживлення за допомогою діагностики приладом ОП–2 або шляхом оцінки розвитку бульбочок на корінні.
- Проведіть азотне підживлення в дозі N30 під час останнього міжрядного обробітку, якщо тести підтвердили дефіцит живлення.
