Правила зберігання, транспортування та підготовки мінеральних добрив до внесення

Студентові

17.06.2025 7 хв читання

Зберігання та транспортування: як захистити добрива від вологи та втрат

Мінеральні добрива виробляються цілий рік, але в полі вони потрібні в суворо визначені агротехнічні строки. Головне завдання агронома під час зберігання — не допустити зниження якості гранул і порошків, захистивши їх від головного ворога, вологи. Будь-які склади або тимчасово пристосовані приміщення повинні мати абсолютно сухий непромокальний дах і водовідвідні канави по периметру будівлі. При транспортуванні незатарних добрив автомобілі вкривають брезентовим тентом або використовують машини з металевим дахом, а пилоподібні форми перевозять у цистернах-цементовозах.

На складі кожну партію зважують і розподіляють по окремих секціях, розділених перегородками або щитами. На кожному відсіку обов'язково вішають етикетку із зазначенням виду, форми добрива і точного вмісту поживної речовини. При зберіганні насипом важливо суворо дотримуватися граничної висоти бурта, щоб уникнути злежування та псування структури.

Вид добрива	Висота насипу, м
Суперфосфат порошкоподібний, хлористий калій, калійна сіль	1,5–2
Фосфоритне борошно, сульфат амонію	2,5–3

Затарні в паперові або поліетиленові мішки добрива укладають вручну навхрест у штабелі. Для аміачної селітри та карбаміду межа становить 15 ярусів. Складні добрива та гранульований суперфосфат можна укладати вище — до 20 ярусів.

Аміачна селітра вибухонебезпечна. Її категорично заборонено перевозити і зберігати навалом (насипом), а також складувати разом з іншими речовинами, здатними вступати з нею в хімічну реакцію. Для неї виділяють окреме сухе приміщення.

Приготування тукосумішей та технології внесення в поле

Для збалансованого живлення рослин часто потрібно готувати тукосуміші. Робити це потрібно безпосередньо перед виїздом у поле, оскільки готові суміші швидко злежуються при зберіганні. Весь процес підготовки автоматизують за допомогою спеціальних тукозмішувальних установок, куди вихідні компоненти завантажують фронтальними навантажувачами, а готову суміш вивантажують стрічковими транспортерами в машини або розкидачі.

Розтарювання упакованих у мішки мінеральних добрив спеціальними машинами.
Подрібнення злежаної маси та її просіювання.
Змішування компонентів у змішувачі.

Вибір логістичної схеми доставки залежить від віддаленості поля. При відстані до 3 км використовують прямоточну технологію, коли розкидач сам транспортує і вносить суміш. Якщо поле далі 3 км, переходять на перевантажувальну технологію з машинами-доставниками або перевалочну схему, при якій добрива вивантажують на підготовлений майданчик біля поля, а потім перевантажують у розкидачі тракторними навантажувачами.

Залежно від фази розвитку рослин та завдань, що стоять, вибирають оптимальний спосіб внесення добрив:

Розкидне поверхневе внесення — туковими сівалками та відцентровими розкидачами з перекриттям проходів у 5% ширини захвату агрегату.
Локальне внесення — за допомогою пристосувань до культиваторів-рослинопідживлювачів.
Локальне внутрішньоґрунтове внесення — одночасно з сівбою комбінованими сівалками.
Кореневе підживлення — при міжрядному обробітку ґрунту культиваторами-рослинопідживлювачами.
Позакореневе підживлення — наземними обприскувачами або за допомогою авіації (літаками та вертольотами).

При внутрішньоґрунтовому внесенні комбінованими сівалками добрива вкладають на глибину від 5 до 15 см від поверхні ґрунту, витримуючи дистанцію в 2–7 см від Глибина закладання насіння">глибини закладання насіння. Для зернових та зернобобових культур інтервал між стрічками добрив має становити 12–17 см, для просапних — 20–30 см. При цьому під просапні культури стрічки зміщують убік від рядка насіння на 2–10 см. Точність роботи польових агрегатів безпосередньо визначає ефективність живлення рослин, тому якість налаштування техніки контролюють за суворими технологічними допусками.

Нерівномірність для гранульованих — не більше 20%
Нерівномірність для порошкоподібних — не більше 25%
Нерівномірність при підживленні — не більше 15%
Відхилення дози від заданої — не більше ±10%
Нерівномірність між сошниками — не більше 10%
Відхилення глибини закладання — не більше 1,5 см

Логістика авіавнесення, вапнування та роботи з рідкими добривами

Добрива з повітря вносять човниковим або загінним способом із частковим перекриттям суміжних смуг. Оптимальний радіус польотів з одного майданчика становить 8–10 км. На льотну смугу туки доставляють автотранспортом і завантажують у бункери спеціальними навантажувачами. Якщо на аеродромі є склад, партію добрив завозять у нього заздалегідь.

При авіаційному внесенні коливання розподілу добрив за площею поля не повинні перевищувати ±25%. Щоб точно витримувати ширину захвату, сигнальники переміщують орієнтири суворо на ширину робочого проходу повітряного судна.

Радіус роботи авіації — 8–10 км
Відхилення дози вапна та аміаку — до 10%
Граничні втрати безводного аміаку — 0,8%
Прямоточне вивезення рідкої органіки — до 5 км

При вапнуванні вибір технології залежить від дальності транспортування. Для пилоподібних матеріалів прямоточну схему застосовують при відстані до 13 км для тракторних агрегатів і до 90–100 км для автомобільних цементовозів. В інших випадках використовують перевантажувальну технологію.

Слабопильні вапняні та гіпсовмісні матеріали вносять тракторними або автомобільними розкидачами. На малих відстанях їх возять напряму, на великих — перевалочним методом. Перевантажувальна технологія для таких матеріалів використовується рідко, на плечі у 5–10 км. При цьому нерівномірність розподілу вапна не повинна перевищувати 25% від норми, а відхилення фактичної дози від заданої — 10%.

Аміачну воду вигідно возити напряму із заводу в радіусі 20–30 км. Якщо поля віддалені далі, будують прирейкові та глибинні склади. Транспортування ведуть у залізничних та автомобільних цистернах, а вносять у ґрунт за допомогою підживлювачів-обприскувачів.

Рідкі комплексні добрива (РКД) зберігають на прирейкових (місткістю 1000–4000 т) та глибинних (100–800 т) складах. У господарствах для цього використовують сталеві резервуари, а безпосередньо для польових робіт — мобільні або стаціонарні цистерни з внутрішнім покриттям. Вносять РКД стандартними машинами під обробіток, при сівбі або як підживлення. Для поверхневого розподілу можна використовувати авіацію.

Правила внесення безводного аміаку та органіки

Рідкий (безводний) аміак доставляють із заводу на прирейкові склади у залізничних цистернах. На поля його везуть автомобільними або тракторними заправниками і вносять у ґрунт спеціальними агрегатами. Роботи ведуть за прямоточною, перевантажувальною або перевалочною технологією.

Аміачна вода швидко випаровується, тому її загортають на глибину 10–12 см. При роботі з безводним аміаком сівбу дозволяється починати не раніше ніж через 10 годин після його внесення.

Тип ґрунту	Глибина загортання безводного аміаку, см
Середні та важкі	10–12
Легкі	14–16

При налаштуванні робочих органів агрегату для внесення безводного аміаку дотримуються таких інтервалів:

Під культури суцільної сівби: 30–45 см;
При вирощуванні просапних культур: допосівне локальне внесення по лінії розміщення насіння (при підживленні відстань повинна відповідати ширині міжрядь);
На сіножатях і пасовищах при двоукісному використанні: до 60 см;
На сіножатях і пасовищах при багатовкісному використанні: 30–34 см.

Для твердих добрив прямоточну схему застосовують при невеликих обсягах і близькому розташуванні полів до тваринницьких приміщень. Якщо вихід гною великий, використовують перевалочну технологію: органіку цілий рік вивозять у польові штабелі, а потім розподіляють гноєрозкидачами в оптимальні агротехнічні строки.

Рідкі органічні добрива (РОД) вносять за однією з трьох схем:

Прямоточна технологія: рідкий гній транспортують машинами або перекачують по трубопроводу напряму з прифермських сховищ на відстань до 5 км.
Перевантажувальна технологія: при віддаленні полів більш ніж на 5 км добрива доставляють великотоннажним транспортом і перевантажують у машини для поверхневого або внутрішньоґрунтового внесення.
Перевалочна технологія: застосовується при відстані понад 5–7 км. Гній перекачують або везуть цистернами у польові накопичувачі, звідки розподіляють цистернами-розкидачами, напуском або дощуванням в оптимальні строки.

Читайте також

Агрохімія Студентові