Як фермери захищають худобу від койотів: методи боротьби та профілактики

Койоти поширені в Північній Америці. Хоча вони контролюють популяцію гризунів, їхній хижацький інстинкт загрожує вівцям, козам і птиці. Найефективнішою стратегією визнано інтегрований підхід, що об'єднує одразу кілька заходів мінімізації збитків за збереження екосистеми.

До застосування летальних способів фермери залучають нелетальні засоби захисту. До них належать високомицні сітчасті огорожі заввишки від шести футів з електричними нитками зверху і знизу, а для птиці — спеціальна сітка з дрібним вічком. Також використовуються охоронні тварини, які потребують навчання, прив'язаності до худоби та догляду. Ефективність приладів шуму і світла підвищується при зміні часу і місця їх застосування, а комбінування засобів запобігає звиканню звірів. Важливо оперативно прибирати полеглих тварин, прибирати просипаний корм і закривати сміттєві контейнери.

За нестачі нелетальних заходів, після консультацій зі спеціалізованими відомствами та дотримання місцевих правил і ліцензійних вимог, застосовуються регульовані летальні способи. У їх числі — вибірковий відлов за допомогою каркасних пасток або пристроїв з м'якими губками, за умови частого огляду та безпечного випуску інших тварин.

Ознаками загрози з боку койотів слугують частіші спостереження тварин, їхнє виття та загибель худоби. Для визначення загибелі саме від цього хижака проводиться огляд туші на наявність укусів в області горла і голови, а також часткового поїдання, з подальшою консультацією ветеринара або фахівця з дикої природи.

Фахівці та вчені продовжують вивчати поведінку койотів і динаміку їхньої популяції. Досвід вівчарського ранчо в Монтані показав, що реалізація плану комплексного управління дозволила скоротити втрати худоби на 90% всього за два роки.