Вплив строків сівби та мікродозування добрив на урожайність кукурудзи в Беніні

В умовах зміни клімату зміна строків сівби виступає доступним методом зниження водного стресу для сільськогосподарських культур. Фахівці провели дворічне польове випробування на базі сільськогосподарського дослідницького центру в селі Іна, розташованому в зоні суданського клімату з річною кількістю опадів від 900 до 1300 мм і середньою температурою близько 27,5°С. Ґрунти ділянки — тропічні ферригінозні, піщано-суглинисті, з дефіцитом мінералів і низькою родючістю. В експерименті застосовували три строки сівби (ранній, нормальний і пізній), п'ять сортів кукурудзи та п'ять варіантів внесення добрив.

Вивчалися сорти DMR (сприйнятливий до посухи), а також посухостійкі TZEE, TZE, 2008Syn і 2000Syn. Варіанти добрив включали контроль без підживлення, три рівні мікродозування (MD1: 25 кг N + 4 кг P на гектар, MD2: 25 кг N + 8 кг P на гектар, MD3: 35 кг N + 8 кг P на гектар) і рекомендовану норму (RR: 76 кг N + 13 кг P на гектар). Порівняно з нормальною сівбою, урожай зерна при ранній сівбі виявився вищим на 9,9%, а при пізній — нижчим на 10,2%.

Урожайність зерна у посухостійких сортів TZEE, TZE, 2008Syn і 2000Syn перевищила показники сорту DMR на 29,9%, 37,8%, 26,5% і 12,5% відповідно. Застосування добрив у варіантах MD1, MD2, MD3 і RR збільшило урожайність на 153,3%, 200,9%, 247,2% і 220,8% порівняно з контролем. Сорт DMR продемонстрував найбільшу середню урожайність за рекомендованої норми добрив, тоді як посухостійкі сорти досягли максимальних показників за дозування MD3. Отримані результати підтвердили, що пізня сівба знижує показники кукурудзи, а посухостійкі сорти та мікродозування добрив підвищують середню продуктивність незалежно одне від одного.