Технологія «живого піску» для землеробства в пустелі

В ОАЗ під сільське господарство придатна лише близько 5% земель, а країна забезпечує себе продовольством на 10–15%. Вирощувати урожай у піску заважає брак поживних речовин і погана вологоємність піщаних часток, через що ґрунт схильний до ерозії. Фахівці швейцарського інституту Empa та Університету Халіфи в Абу-Дабі запропонували використати для вирішення цієї проблеми технологію «живого піску».

Суть методу полягає в додаванні в пісок бактерій і грибків, які утворюють мережу волокон і біополімерів, що скріплюють частки подібно до природного клею. Для тестування вчені застосовували лабораторний пісок і зразки з дюн Абу-Дабі. Обробка бактеріями підвищила стабільність матеріалу та сповільнила рух води в шість разів. Джерелом живлення для мікроорганізмів можуть слугувати цукри з органічних відходів.

Під час другого методу дослідники задіяли бактерії, що виробляють наноцелюлозу для створення геотекстилю — тонких целюлозних листів, які поєднуються з піском у шари. Така структура допомогла воді просочуватися у 28 разів повільніше, проте цей спосіб вимагає багато часу.

Автори дослідження зазначають, що розроблені технології поки не перетворюють пісок на родючий ґрунт і не доводять реальний ріст рослин, але надають піщаній масі необхідну для потенційного землеробства стабільність і здатність утримувати вологу. Як пояснив керівник лабораторії целюлозних і деревних матеріалів Empa Густав Ністрём, такий підхід дозволяє впровадити в пісок органіку та воду, заклавши основу для подальшого розвитку мікроорганізмів і рослин.

Наразі дослідження перебуває на лабораторній стадії. Наступним етапом стануть випробування обробленого піску в теплицях і польових умовах для перевірки можливості підтримки росту рослин. Наукова робота опублікована в журналі Carbohydrate Polymers.