Скорочення експорту олійного шроту з Індії в липні 2026 року

За даними Асоціації виробників розчинників Індії (SEA), у липні 2026 року країна експортувала 1,48 лакх тонн олійного шроту, тоді як роком раніше цей показник становив 4,22 лакх тонн. Головними причинами падіння стали високі ціни на індійський шрот сої на тлі дешевшої продукції з Південної Америки, а також зростання транспортних витрат через ситуацію в Червоному морі.

Виконавчий директор SEA Б.В. Мехта зазначив, що у липні 2026 року індійський шрот сої котирувався приблизно по $613 за тонну при світових цінах близько $428 за тонну, що зробило індійські поставки неконкурентоспроможними. Додатковий вплив мали підвищений попит з боку виробників кормів для птиці та тваринництва всередині країни і скорочення експортних можливостей. Експорт шроту сої у липні впав майже на 90% — до 17 810 тонн порівняно зі 183 553 тоннами у липні 2025 року. Експорт шроту ріпаку також знизився: з 209 128 тонн до 96 539 тонн.

Загалом за період з квітня по липень 2026–2027 фінансового року поставки олійного шроту з Індії зменшилися на 27%, склавши 11,05 лакх тонн проти 15,16 лакх тонн за аналогічний період минулого року. Зниження було зумовлене в основному слабкими відвантаженнями шроту сої, що впали до 1,87 лакх тонн з 6,76 лакх тонн. При цьому збільшення експорту шроту ріпаку (зокрема, до Китаю) до 7,56 лакх тонн проти 7,40 лакх тонн не змогло компенсувати загальне падіння.

Основними імпортерами індійського олійного шроту за перші чотири місяці сезону стали Китай, Бангладеш і В'єтнам. Китай імпортував 3,55 лакх тонн (включаючи шрот ріпаку, рициновий та соєвий шрот), Бангладеш — 1,72 лакх тонн (шрот ріпаку, соєвий шрот та екстракцію рисових висівок), а В'єтнам за період з квітня по червень — 1,08 лакх тонн зазначеної продукції.