Селекція культур під сівозміну підвищить урожайність і знизить витрати на добрива

Фахівці зазначають, що кожна рослина залишає після себе певні зміни в ґрунті: запас поживних елементів і води, стан структури та мікробної спільноти. Користь від сівозміни відома століттями, проте генетичні механізми цього явища селекціонери довгий час не враховували. Команда Квінслендського альянсу з інновацій у сільському та харчовому господарстві розглядає сівозміну як генетичне завдання, а не лише як елемент агроменеджменту.

Під час експерименту на дослідній станції на півдні Квінсленда вчені виростили понад 300 генетично різних видів машу, після чого на всіх ділянках садили один і той же сорт пшениці. Результати показали значну різницю: деякі зразки машу збільшували урожайність наступної за ними пшениці на 45%, у той час як інші зменшували її вдвое. Професор Лі Хікі повідомив, що дослідникам вдалося виявити конкретні ділянки геному машу, що впливають на продуктивність наступної культури. При цьому з'ясувалося, що деякі генетичні фактори працюють проти один одного: гени, що забезпечують високу урожайність поточної рослини, можуть залишати менше ґрунтових ресурсів для наступної.

Моделювання спільної селекції на урожайність машу і наступної пшениці продемонструвало зростання показників для обох культур. Це вказує на можливість підвищення загальної продуктивності агросистем за скорочення обсягів внесених добрив. Ефект визнано реальним і таким, що успадковується, проте для розуміння біологічних механізмів буде потрібна подальша робота наукового співтовариства. За словами докторки Міллісент Сміт, хоча експеримент проводився з машем і пшеницею, цей підхід застосовний і до інших пар культур, включаючи канолу з пшеницею та нут з ячменем.