Розвиток агросвольтаїки: поєднання сільського господарства та сонячної енергетики

Концепція агросвольтаїки, що передбачає розміщення сільськогосподарських культур та тваринництва на одній території з об'єктами відновлюваної енергетики, бере свій початок у 1981 році, коли німецькі вчені опублікували матеріал про вирощування картоплі під колекторами. Перший пілотний проєкт був запущений у 2004 році в Японії. На сьогодні виділяють три головні типи таких систем: горизонтальні, вертикальні та інтегровані (наприклад, на дахах теплиць). За даними на середину 2025 року, світовий обсяг агросвольтаїки становить 18,4 гігавата, що не перевищує 1% від загальної потужності сонячної енергетики у світі.

Практика дає низку переваг для агрономії та енергетики. Тіні від панелей та створюваний ними мікроклімат допомагають захистити від негоди тіньовитривалі культури (ягоди, виноград, томати, персики та перці), а також утримувати вологу в ґрунті. Самі сонячні панели також працюють ефективніше при охолодженні рослинами, оскільки вироблення електрики падає при перегріві. Крім того, на кожному десятому американському сонячнику практикується випас овець: тварини легко уживаються з обладнанням, отримують тінь, удобрюють ґрунт гноєм і скорочують потребу в гербіцидах. Для вівчарів це змінює економіку процесу, дозволяючи отримувати оплату за випас замість оренди земель.

Тим не менш технологія має обмеження. В умовах посушливого американського Заходу урожайність під панелями зберігалася або росла, тоді як у вологому Середньому Заході затінення обмежувало фотосинтез і знижувало врожаї кукурузи та сої, що критично для рентабельності товарних культур. Розвиток напряму також стримують високі витрати на обладнання і монтаж, а також відсутність у фермерів можливості перейняти досвід сусідів через нерозвиненість мережі подібних проєктів.