Мікропластик у ґрунті працює як «троянський кінь» для перенесення токсинів
Масштабне фінансоване ЄС дослідження охопило 227 сільськогосподарських полів у 11 європейських країнах, і на всіх були виявлені мікрочастки пластику. Забруднення пов'язане як з поточними методами ведення сільського господарства, так і з минулим використанням земель, а сама присутність пластику зберігається довгі роки. У швейцарських господарствах з'ясувалося, що ділянки з максимальною кількістю часток зносу шин також містять найбільші концентрації інших металів і токсичних хімікатів.
Дослідники встановили, що на поверхні мікропластику формується так звана «пластисфера», яка слугує сприятливим середовищем для взаємодії мікробів, агрохімікатів і пластмас. У таких зонах зафіксовано зростання кількості генів стійкості до антибіотиків, причому пестициди підсилюють цей процес. Як пояснив Едоардо Пулізі з Католицького університету Святого Сердца в П'яченці (Італія), зменшення розміру мікропластику підсилює його здатність адсорбувати ДНК, мікроби та забруднювачі. Виникає «ефект троянського коня», що сприяє поширенню патогенів і стійкості до антибіотиків.
Подібний вплив порушує ключові процеси життєдіяльності ґрунтових організмів і дощових черв'яків, які важливі для формування мікробіому та екосистемних функцій ґрунту. Проєкт Minagris спільно з дослідниками з Університету Глостершира також зафіксував вплив мікропластику на розвиток рослин. На прикладі салату було показано, що високі концентрації часток зменшують площу листків, рівень хлорофілу (в оригіналі — chlorophyll content), фотосинтетичну ефективність і біомасу. В умовах посухи негативний ефект посилювався.
Автори проєкту зазначають, що біорозкладний пластик автоматично не є безпечним, оскільки під час руйнування він також перетворюється на мікропластик і завдає екологічної шкоди. За словами Есперанси Уерти Лванга з Вагенінгенського університету (Нідерланди), фрагментований у ґрунті пластик практично не піддається видаленню, виступаючи вектором для агрохімікатів. Експерти наголошують на необхідності стандартизованого моніторингу, прозорості з боку виробників та оцінки ризиків взаємодії мікропластику із супутніми забруднювачами для захисту здоров'я ґрунтів і довгострокового виробництва продовольства.